- поверховість
- —————————————————————————————поверхо́вість 1іменник жіночого родукількість поверхів—————————————————————————————поверхо́вість 2іменник жіночого родувідсутність глибини
Орфографічний словник української мови. 2005.
поверховість
Смотреть что такое "поверховість" в других словарях:
поверховість — I вості, ж. Кількість поверхів, що визначає висоту будинку. Споруди підвищеної поверховості. II вості, ж. Властивість за знач. поверховий II 2) … Український тлумачний словник
поверховість — [повеирхо/в іс т ] вос т і, ор. в іс т у … Орфоепічний словник української мови
плиткість — Плиткість: мілизна, поверховість [46 2] … Толковый украинский словарь
натасканість — ності, ж., розм. Поверхові знання, набуті внаслідок неглибокого і поспішного вивчення чого небудь, навчання чому небудь … Український тлумачний словник
порожнява — и, ж. 1) Порожній, нічим не заповнений простір; порожнє місце. || Відсутність людей; малолюдність чи безлюддя. || перен. Стан душевної спустошеності (від горя, втоми і т. ін.). 2) перен. Брак глибокого змісту; поверховість. || Про те, що не має… … Український тлумачний словник
легковажний — а, е. Який діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний. || у знач. ім. легкова/жний, ного, ч.; легкова/жна, ної, ж. Той (та), хто діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний. || Який часто міняє предмет своїх захоплень,… … Український тлумачний словник
легковажний — 1) (який чинить необачно, бездумно; також про дії, учинки, мову, у яких виявляється необачність; у якому виявляється поверховість), легкодумний, легкодухий, легкодушний, несерйозний, несолідний, нерозважливий, нерозсудливий, бездумний, порожній,… … Словник синонімів української мови
плиткіст — кости, ж. Пр. Мілкість, поверховість … Словник лемківскої говірки
лежати — жу/, жи/ш, недок. 1) без додатка, на чому, в чому. Перебувати в горизонтальному положенні, бути розпластаним усім тілом на чому небудь (про людей та деяких тварин). || У сполуч. зі словами, що вказують на особливості цього положення. || Бути… … Український тлумачний словник
примітив — а, ч. 1) Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку. || Те, що відзначається збідненістю, поверховістю. || Елемент, що його не можна розкласти на більш прості форми. •• Приміти/в вве/дення спец. елементарна сукупність даних,… … Український тлумачний словник
